Цифрова гуманітаристика

Цифрові гуманітарні науки – це узагальнений термін, що охоплює різні цифрові практики, методології, технології та дослідницькі стратегії комплексу соціогуманітарних наук. Термін «цифрові гуманітарні науки» (digital humanities, DH) має певну семантичну складність, він є результатом динамічного діалогу між різними аспектами методології ІТ‑технологій та гуманітарних наук. Цифрові гуманітарні проекти завжди є міждисциплінарними, і хоча в багатьох випадках методологія, що виникає в такій співпраці не є новою науковою парадигмою, але вона часто пропонує інноваційне вирішення складних традиційних завдань, дає свіжі ідеї для подальшого розвитку досліджень. DH не є технологією заради технології, а є пошуком загальних цифрових підходів, методів, моделей розв'язання складних питань оперування широким спектром неоднозначних, нечітких, неоднорідних даних, які виникають в процесі гуманітарних досліджень. Різні напрямки DH пов'язані з переведенням в цифровий формат культурної спадщини і формуванням спеціальних баз даних; створенням цифрових колекцій і архівів; формуванням та джерелознавчим аналізом корпусів текстів; комп’ютерним аналізом художніх текстів; підготовкою електронних мультимедійних наукових та навчальних видань; візуалізацією, статистичним та бібліометричним аналізом даних; створенням баз даних і знань, електронних довідників; підготовкою інтерактивних цифрових карт, супроводом віртуальних гуманітарних проєктів та онлайнових наукових співтовариств тощо.

В процесі реалізації проєктів цифрової гуманітаристики був введений особливий термін «гуманітарні дані» (Humanities Data) для позначення специфіки цього феномену даних. Дійсно, на відміну від даних в точних науках, які легко піддаються уніфікації і формалізації, гуманітарні дослідження мають справу з унікальними об'єктами вивчення: персоналіями, подіями, суспільними явищами, концепціями. Ця специфіка, до речі, є одним з аргументів противників інформатизації (цифровізації) в гуманітарних галузях знання. очевидно, що для структурування такого роду гетерогенних плюралістичних мінливих даних потрібен особливий семантичний апарат, здатний адекватно, без надмірної уніфікації, відобразити їх особливості. Складні цифрові дані культурної спадщини мають такі узагальнені характеристики: багатоформатність: різні форми та формати: текстові документи, зображення, аудіозаписи, відеоматеріали, предмети музейних колекцій тощо; багатоаспектність: зміст стосується різних тем; багатомовність: інформація доступна різними мовами; мультикультурність: інформація пов'язана та інтерпретується з точки зору різних культур, релігій або традицій; різноспрямованість: вміст ресурсу може бути орієнтований на різні категорії та рівень знань користувачів.

У порівнянні з традиційними гуманітарним наукам методи цифрової гуманітаристики забезпечують: 1) широкий доступ до цифрових ресурсів культурної спадщини; 2) формування інструментарію і методології, які уможливлюють маніпулювання складними цифровими даними: керування, затирання, дослідження, упорядкування, моделювання; 3) створення нових засобів цифрової наукової комунікації та співпраці ; 4) удосконалення методів електронного та дистанційного викладання і навчання; 5) підсилення загального соціального впливу гуманітарних наук в цифровому суспільстві.

Європейський науковий фонд визначив дослідницьку інформаційну інфраструктуру для цифрової гуманітаристики як «засоби, ресурси та пов’язані з ними послуги, які використовуються науковим співтовариством для проведення досліджень вищого рівня у відповідних галузях та охоплюють наукове обладнання або набори інструментів; знаннєві ресурси, такі як колекції, архіви, або структури наукової інформації, що забезпечують інформаційно-комунікаційні можливості інфраструктури, такі як обчислювальна технологія, програмне забезпечення та комунікація. У 2014 р. була заснована DARIAH (Digital Research Infrastructure for the Arts and Humanities) – Цифрова дослідницька інфраструктура для гуманітарних наук, яка є загальноєвропейською технологічною платформою розподіленого доступу і засобів обробки емпіричних даних гуманітарних досліджень, що значно допомагає у проведення цих специфічних досліджень.

В межах досліджень цифрової гуманітаристики сформувалось поняття цифрового проєкту, який є самостійним науковим результатом виконання науково-дослідної роботи та видом наукової електронної публікації. Можна визначити специфічні критерії його експертного оцінювання: інтелектуальний внесок міждисциплінарного колективу в розвиток наукового знання; значення для розвитку освітньої та наукової дослідницької інфраструктури; суспільний вплив, який може вимірюватись онлайн-відвідуваннями ресурсу та згадуваннями в цифрових соціальних медіа; авторський внесок кожного члена колективу; аналіз цитованості матеріалів проєкту в наукових публікаціях тощо. Нова модель наукової комунікації передбачає необхідність введення та вдосконалення цифрових технологій у процеси наукового дослідження та процедури отримання, опрацювання, публікації, управління та використання наукових даних, формування актуальних гуманітарних баз знань з допомогою провідних комп’ютерних технологій, досягнень соціогуманітарних наук, бібліотечної та інформаційної діяльності та ін. Критерієм нового знання стає не лише новий контент, але й нові засоби організації, класифікації та взаємодії з цим контентом. Це спонукає до розвитку інноваційного характеру досліджень та забезпечує інтеграцію цифрових наукових ресурсів.

Особливе значення для формування цифрових ресурсів науки в Україні мають національні наукові бібліотеки, що підпорядковані Національній академії наук України, покликані збирати продукти наукового знання універсального характеру і з усього світу – як про історію розвитку культури, освіти та науки, так і формувати сучасні ресурси науки як наукові інформаційні джерела, що їх використовують дослідники для подальшого розвитку науки та суспільства, а також забезпечувати до них вільний доступ.   Вони забезпечують науковий доступ до національних наукових ресурсів України (монографії, статті в наукових журналах, збірники наукових праць, препринти, матеріали конференцій,  симпозіумів, дисертації та  автореферати та іншої наукової продукції), а також дозволяють отримати доступ до інших національних та світових ресурсів наукової інформації через свої портали. Управління такими ресурсами з метою організації доступу є вкрай важливою діяльністю сучасних бібліотек. З одного боку – наукове опрацювання та оцифровування власних історико-культурних фондів та створення інтелектуальних ресурсів з метою залучення до сучасної гуманітарної науки як джерел історичного розвитку суспільства, включення в процеси формування сучасного менталітету людини.  З іншого боку – накопичення інформації про сучасний розвиток наукових знань та  управління інформацією, організації сервісів мобільної підтримки розвитку науки шляхом організації ресурсів на засадах інноваційних міждисциплінарних досліджень, структури багатоаспектних та великих за обсягами ресурсів, новітніх технологій та  ефективної наукової комунікації.